Однією з найменш вивчених груп хребетних тварин Запорізької області залишаються риби та міногоподібні. Зважаючи на рибогосподарське значення Дніпра та Азовського моря, лише їх іхтіофауна вивчена більш-менш повно [1; 7-8; 12; 15-17; 20-23; 34; 41-42; 44-45; 48-56; 59-61]. Задовільним можна вважати рівень вивчення іхтіофауни приазовських річок та лиманів [10-11; 13-14; 26; 28; 33; 46]. Дані про рибне населення інших середніх та малих річок регіону значно застаріли й залишаються фрагментарними [1; 3-5; 27; 35].

  Повний список іхтіофауни Запорізької області вперше складений нами у 2013 році [37; 38]. У даній статті представлений загальний огляд іхтіофауни регіону (таксономічний, хорологічний, раритетний та еколого-фауністичний аналіз), наводяться рисунки майже всіх видів риб, які зареєстровані у межах Запорізької області та прилеглої акваторії Азовського моря за останні 50 років (кольорові таблиці І-VI).

 

  Поверхневі води Запорізької області: Короткий огляд

 

  Риби і міноги є типовими представниками водної фауни. Тому,  вважаємо за потрібне, на початку статті надати коротку характеристику поверхневих вод регіону.

 Дніпро – головна водна артерія країни. Його умовно поділяють на три частини: Верхній, Середній і Нижній Дніпро. Запоріжжя знаходиться як раз на межі між Середнім і Нижнім Дніпром. Гідрологічний режим Дніпра, як великої річки, істотно відрізняється від гідрологічних умов інших річок області. За характером водного режиму Дніпро – типова рівнинна річка, що характеризується високою весняною повінню, низькою літньою і зимовою меженню і підвищеним стоком восени. Відповідно до такого режиму коливання рівня води в Дніпрі з року в рік носять однотипний характер. До зарегулювання стоку щороку по Дніпру проходила весняна повінь, протягом якої стік складав 60-80% всього річного об'єму. Решту частини року по річці протікала невелика кількість води з малими коливаннями. У міру спорудження водосховищ гідроелектростанцій стік цей все більш вирівнюється [35; 41].

У свій час, вирвавшись з району дніпровських порогів, Дніпро розмив на території області широку й глибоку долину, яка тепер має вигляд озероподібного розширення. На всій величезній площі це розширення було прорізане короткими річками, протоками, заповнене бо­лотами, озерами. Ця складна сітка водотоків створювала справжній гідрографічний лабіринт. У весняний пе­ріод, коли в Дніпро надходило багато талих вод, ріка виступала з свого русла і затоплювала все широке днище – заплаву. У квітні-травні тут утворювалась величезна тимчасова водойма, яка нагадувала сучасне Каховське водосховище. Після повені заплава висихала, залишалась лише складна мережа різних водойм. Ця територія, що була покрита розкішною лісовою і трав'янистою рослинністю, здавна була відома під наз­вою дніпровських плавнів, або славнозвісного Великого Лугу.

Зі сходу плавні оконтурювала р. Конка, у зв'язку з чим, запорізька частина їх називалась Кінськими плав­нями. Тепер це північна частина Каховського водосхо­вища. Гребля Дніпровської ГЕС підняла води Дніпра в районі порогів, де виникло Дніпровське водосховище. Таким чи­ном, в результаті гідротехнічного будівництва, Дніпро в межах Запорізької області перетворився у штучні водойми.

Довге звивисте русло від витоків до гирла розтягнулося на 2201 км. Тільки 138 км, або 6 % протяжності русла Дніпра пов'язано з територією Запорізької області. Більшу частину займають водосховища – Дніпровське (Запорізьке) і Каховське. Нижче Дніпрогеса Дніпро розділяється на два рукави: правий – Старий Дніпро і лівий – Новий Дніпро; між цими рукавами  розташований острів Хортиця. За оцінками спеціалістів, Старий Дніпро утворився у геологічному розломі кілька мільйонів років тому, а Новий Дніпро – 200-300 тис. років тому [35].

Вигляд річки Дніпро зараз має тільки на ділянці від Дніпрогесу до с. Біленьке Запорізького району (біля 30 км), відділяючись від верхів’я Каховського водосховища системою плавневих островів. Ширина долини Дніпра складає до 18 км, заплави – до 12 км. Праві схили долини круті і високі (до 50 м), складаються переважно з кристалічних порід; ліві – низькі та пологі, складені з пісків, лесів і глин, які утворюють до чотирьох річкових терас. Місцями між стрімким правим берегом і водним плесом Дніпра простягаються смуги рівнинних притерасних ділянок. Глибина річки сягає 8 м. Максимальна температура води реєструється в липні і може перевищувати 25º.

 

Значне місце серед поверхневих вод в регіоні займають річки, які належать до басейнів Дніпра і Азовського моря. Їх загальна протяжність в межах області складає 2013 км. Густина річкової мережі невелика, в середньому на 1 км² території доводиться 0,047 км річок. Річкова мережа розподілена по території області нерівномірно. Найбільш бідна річками південно-західна частина приазовських степів. В області, крім Дніпра, нараховується 118 річок. Переважна їх більшість відноситься до малих річок (з площею водозбору до 2000 км²), і лише 3 річки (Молочна, Гайчур і Конка) – до середніх (з площею водозбору більше 2000 км²). Річки Запорізької області за їх режимом відносяться до річок, що мають яскраво виражений степовий характер. У весняну повінь при таненні снігів вони сильно розливаються, а влітку стають маловодними і часто пересихають. Пересихання – істотна особливість більшості річок, особливо приазовських. У маловодні роки і в роки середнього стоку вони часто пересихають [35; 41].

 

 На південному сході Запорізька область межує із Азовським морем. Азовське море зай­має мілку улоговину, яка наприкінці третинного пе­ріоду була суходолом. То­ді по ній протікала р. Дон, яка впадала у Чорне море в тому місці, де тепер Керченська протока. На­ступна морська трансгресія утворила мілководне Азовське море, яке зараз з’єднане з Чорним морем вузькою (5-7 км) і мілкою (5-13 м) Керченською протокою.

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його замкнутістю,  мілководністю, невеликими розмірами і значним стоком прісної води. Площа Азовського моря – 39 тис. км2,  а  об'єм  води – 290 км3,  пересічна глибина  7,4 м,  а  макси­мальна  –  15 м.   Довжина берегової лінії Азовського моря складає 2690 км, в межах області – 306 км. Характерною її властивістю є помітна пониженість і наявність морських заток. Берег має круті уступи з числен­ними прибійними нішами; пляж, де він є, у більшості місць вузький.

  У хвилястій береговій лінії виділя­ються Бердянська і Обитічна коси та коса Федотова з о. Бірючий, який є її продовженням. З косами межують Бердянська і Обитічна затоки, Молочний і Утлюцький лимани.

  Середні температури води в Азовському морі в липні-серпні сягають 24-25°С, а в січні-лютому – від –1 до –5°С. Влітку море біля берегів нагрівається до 30-32°С. У грудні північна частина моря замерзає, а у відкритому морі поширюється дрейфуюча крига. Товщина льоду сягає 35-80 см. Солоність вод Азовського моря останніми десятиліттями зрос­тає, що пояснюється порушенням балансу стоку в море прісних вод і припливом солоних чорноморських вод. Пересічна солоність за­раз становить близько 13‰, а тривалий час дорівнювала 10,9‰. Водний баланс Азовського моря в основному формують води річок Дону і Кубані (34,6 км3), та біля 20 інших невеликих річок, у тому числі  Берди, Обитічної і Молочної (2 км3). Стік води з Азовського моря в Чорне відбувається завдяки потужним поверхневим течіям. Чорноморська вода у меншій кількості над­ходить в Азовське море через придонну течію Керченської про­токи.

 

ІХТІОФАУНА ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Таксономічний аналіз

 

  Сучасна іхтіофауна України, за різними даними, включає 249-302 видів міног і риб [6; 24; 29-31]. За літературними і нашими даними, іхтіофауна Запорізької області включає 133 види міног та риб (з урахуванням акліматизованих та інвазійних видів), які належать до 3 класів, 17 рядів, 41 родини та 95 родів.

Наводимо список міног і риб Запорізької області (табл. 1) 

  До іхтіофауни Запорізької області входять представники 3-х класів: 1) Міноги – 1 вид; 2) Хрящові риби – 3 види (ряд Катраноподібні – 1 вид; ряд Скатоподібні – 2 види);  3) Кісткові риби – 129 видів.

 Найбільшим видовим представництвом серед кісткових риб нашої фауни характеризуються ряди Окунеподібні (49 видів) та Коропоподібні (37). Інші ряди риб не відрізняються багатством видів: Колючкоподібні – 9 видів; Оселедцеподібні – 7; Камбалоподібні – 5; Осетроподібні, Кефалеподібні – по 4; Трескоподібні – 3; Сомоподібні, Сарганоподібні, Атериноподібні, Скорпеноподібні – по 2; Лососеподібні, Щукоподібні, Вугреподібні – по 1 виду. Серед родин найбільшим видовим багатством характеризуються родини Коропові (34 види), Бичкові (22), Голкові (7), Оселедцеві (6), Окуневі (6).

 За загальним таксономічним різноманіттям безаперечну першість займає ряд Окунеподібні: 15 родин; 35 родів; 49 видів. Друге місце за цим же показником займає ряд Коропоподібні: 3 родини; 30 родів; 37 видів.

 

Хорологічний аналіз

 

 До іхтіофауни Запорізької області входять представники прісноводної та морської біоти. Саме тому хорологічний (ареалогічний) аналіз доцільно проводити окремо за двома більш-менш умовними групами риб регіону (табл. 2).

 Основу морської іхтіофауни області з одного боку складають східноатлантичні (23 види) та північно-східноатлантичні (11) риби (разом 34 види, що складає 25,9% від загальної кількості видів області та 38,6% від морської групи), з другого – понтійські (16) та понто-каспійські (19) риби (разом 35 видів, що складає 25,6% від загальної кількості видів та 39,7% від морської групи). Менше значення відіграють середземноморсько-понтійські (6%) та широкоареальні види, представлені морськими космополітними (луфар звичайний), атлантично-тихоокеансьми (катран) та атлантичними (тунець звичайний, пеламида атлантична, річковий вугор європейський) видами (разом 3,8%). Один далекосхідний вид – піленгас – акліматизований в Азовському морі.

  У фауні області присутні також 3 азовських ендеміка, зокрема шемая азовська, калкан азовський, пуголовка азовська. Крім того, у наукових колах розглядається питання про видовий статус ряду підвидів риб азовської фауни. Ще один ендемічний вид риб – кутум каспійський – акліматизований в регіоні.

Таблиця І. Риби і міноги Запорізької області

 МІНОГОПОДІБНІ: 3 – мінога українська.  СКАТОПОДІБНІ: 1 – морський кіт;  5 – скат колючий, морська лисиця.  КАТРАНОПОДІБНІ: 2 – катран, акула колюча строката.  ОСЕТРОПОДІБНІ: 6 – стерлядь; 11 – севрюга; 15 – осетер російський; 21 – білуга.  ЛОСОСЕПОДІБНІ: 8 – лосось чорноморський.  САРГАНОПОДІБНІ: 9 – сарган чорноморський.  ЩУКОПОДІБНІ: 13 – щука звичайна.   ТРЕСКОПОДІБНІ: 4 – мерланг чорноморський; 7 – минь середземноморський; 10 – минь звичайний.  ВУГРЕПОДІБНІ: 12 – річковий вугор європейський.  ОСЕЛЕДЦЕПОДІБНІ: 14 – сардина; 16 – оселедець чорноморсько-азовський морський; 17 – пузанок азовсько-чорноморський; 18 – оселедець чорноморсько-азовський прохідний.  СОМОПОДІБНІ: 19 – сом звичайний; 20 – канальний сом плямистий

Таблиця ІІ. Риби Запорізької області

КОРОПОПОДІБНІ: 1 – плоскирка європейська;  2 – підуст звичайний;  3 – білизна звичайна;  4 – синець звичайний;  5 – карась сріблястий;  6 – головень європейський;  7 – чехоня звичайна;  8 – карась звичайний (золотий);  9 – вирезуб причорноморський;  10 – марена дніпровська;  11 – тараня;  12 – рибець звичайний;  13 – білий амур; 14 – клепець європейський;  15 – лящ звичайний;  16 – плітка звичайна;  17 – сазан, короп;  18 – лин звичайний;  19 – товстолоб звичайний (білий);  20 – кутум каспійський;  21 – краснопірка звичайна;  22 – в’язь звичайний;  23 – товстолоб строкатий

Таблиця ІІI. Риби Запорізької області

КОРОПОПОДІБНІ: 2 – гольян озерний;  3 – вусатий слиж європейський;  4 – верховодка звичайна;  5 – гірчак європейський;  6 – пічкур звичайний;  7 – шемая чорноморська;  9 – верховка звичайна, вівсянка;  10 – ялець звичайний;  14 – чебачок амурський; 15 – в’юн звичайний;  17 – бистрянка російська;  19 – щипавка звичайна;         25 – бобирець звичайний; 26 – шемая азовська.  АТЕРИНОПОДІБНІ: 8 – атерина морська;  12 – атерина чорноморська.  ОСЕЛЕДЦЕПОДІБНІ: 10 – анчоус європейський, хамса;  13 – шпрот середземноморський;  16 – тюлька азовсько-чорноморська.  СКОРПЕНОПОДІБНІ:  18 – тригла жовта, морський півень;  22 – скорпена, морський йорж. САРГАНОПОДІБНІ: 20 – медака китайська. ОКУНЕПОДІБНІ: 21 – морський собачка довгощупальцевий;   22 – морський собачка червоний (звичайний);  24 – морський собачка Звонимира.

Таблиця ІV. Риби Запорізької області

КОЛЮЧКОПОДІБНІ:  2 – колючка триголкова;  3 – змієподібна морська голка чорноморська;  4 – морська голка шипувата;  5 – морська голка пухлощока;  6 – морська голка довгорила чорноморська;  7 – морська голка товсторила;  9 – морська голка тонкорила;  12 – колючка південна;  19 – морський коник довгорилий європейський.  ОКУНЕПОДІБНІ:  1 – йорж звичайний;  8 – сонячна риба синьозяброва;  10 – йорж носар;      11 – смарида середземноморська;  13 – смарида звичайна;  14 – морський карась;  15 – зеленушка рябчик;  16 – зеленушка плямиста;  17 – тилапія мозамбікська;  18 – перкарина;  20 – морський дракончик великий

Таблиця V. Риби Запорізької області

ОКУНЕПОДІБНІ (Бичкові):  1 – тупоносий бичок цуцик;  2 – кніповичія довгохвоста;  3 – бичок трав’яник;           4 – пуголовок зірчастий;  5 – афія, бланкет;  6 – бичок гонець;  7 – бичок чорноморсько-азовський;                    8 – пуголовочок Браунера;  9 – пуголовок азовський;  10 – бичок-лисун малий;  11 – бичок кругляк;  12 – бичок рижик;  13 – бичок сірман;  14 – бичок пісочник;  15 – кніповичія кавказька;  16 – бичок ратан;  17 – бичок головань;  18 – бичок губань;  19 – бичок чорний;  20 – каспіосома;  21 – бичок жабоголовий;  22 – бичок-лисун мармуровий 

Таблиця VІ. Риби Запорізької області

 КЕФАЛЕПОДІБНІ:  1 – кефаль лобан;  4 – кефаль сингіль;   6 – кефаль піленгас;   8 – кефаль гостроніс.           ОКУНЕПОДІБНІ:  2 – судак волзький;  3 – ставрида чорноморська;  5 – скумбрія атлантична;  7 – пеламида атлантична;  9 – окунь річковий;  10 – горбиль темний;  11 – лаврак європейський;  15 – судак звичайний;      17 – луфар звичайний;  18 – зубарик звичайний;  20 – умбрина світла;  21 – тунець звичайний.  КАМБАЛОПОДІБНІ: 12 – річкова камбала чорноморська, глось;  13 – калкан азовський;  14 – морський язик піщаний;  16 – калкан чорноморський;  19 – ромб гладенький, бриль

Прісноводні водойми області населяють в основному північнопалеарктичні (12 видів) та європейські (12) види риб (разом 24 види, що складає 18% від загальної кількості видів та 53,3% від прісноводної групи). Менше значення відіграють турано-європейські (6), західноєвропейські (2) та широкоареальні голарктичні (2) види. Значну долю складають далекосхідні (6), неарктичні (2) та афротропічні (1) види-вселенці (6,8% від загальної кількості видів та 20% від прісноводної групи).

 

Раритетний аналіз

 

У результаті багаторічного перепромислу та впливу інших антропогенних факторів склад рибного населення регіону зазнав значних змін. Ряд видів зник чи опинився на межі зникнення. Іхтіофауна планомірно та стихійно поповнилась видами-вселенцями з віддалених географічних районів. Тому, навіть наведений вище список видів риб регіону потребує уточнення у найближчі роки.

До складу сучасної іхтіофауни Запорізької області входить ряд раритетних видів міног і риб, внесених до природоохоронних документів різного рангу (табл. 3).

 

До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (т. з. Міжнародної Червоної книги) внесено 12 раритетних видів, у т. ч. 2 види, що знаходяться у критичному стані (білуга звичайна, річковий вугор європейський), 4 види, що знаходяться у погрозливому стані (осетер російський, севрюга, шемая чорноморська, тунець звичайний), 5 вразливих видів (акула колюча, стерлядь прісноводна, оселедець чорноморсько-азовський прохідний, короп європейський, перкарина), 1 вид з близькою погрозою (скат колючий). Крім того, 69 видів риб регіону внесено до Червоного списку МСОП умовно, як види, які поки що не викликають хвилювання, а 8 видів вважаються недостатньо вивченими.

 

До Європейського Червоного списку внесено 2 види риб регіону, зокрема вразливий (мінога українська) та погрозливий (лосось чорноморський) таксони.

Умовні позначення:

ЧКУ – Червона книга України (2009) (категорії: «ЗН» – зниклий; «ЗП» – зниклий у природі; «ЗК» – зникаючий; «ВР» – вразливий; «РД» – рідкісний; «НО» – неоцінений; «НВ» – недостатньо відомий).

ЧКМ – Червона книга МСОП (категорії: ЕХ – таксони, що зникли;  ЕW – таксони, що збереглися у неволі;  СR – знаходяться у критичному стані;  ЕN – погрозливі таксони;  VU – вразливі таксони;  LR – група низького ризику, у т.ч. СD – таксони, які залежать від заходів охорони, NT – погроза близька, LC – не визивають хвилювання;  DD – дані про таксон недостатні; NE – оцінка відсутня).

ЄЧс – Європейський Червоний список (категорії: див. ЧКМ).

ЧЧм – Червона книга Чорного моря (категорії: див. ЧКМ).

Берн – Бернська конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі («ІІ» – Додаток IІ. Види фауни, що підлягають особливій охороні;  ІІІ – Додаток III. Види фауни, що підлягають охороні).

Бон – Бонська конвенція про охорону мігруючих видів тварин («1» – Додаток I включає види, що знаходяться під загрозою зникнення; «2» – Додаток II включає види, стан яких є несприятливим, збереження та регулювання  використання яких потребує міжнародних угод, а також ті види, стан яких міг би істотно покращитись в результаті міжнародного співробітництва, яке може бути здійснено на основі міжнародних угод).

Вшг – Вашингтонська конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES) («1» – Додаток I включає види, що знаходяться під загрозою зникнення, торгівля якими спричинює чи може спричинити на їхнє існування негативний вплив, «2» – Додаток II включає всі види, які на даний час не обов'язково перебувають під загрозою зникнення, але можуть опинитися під такою загрозою, якщо торгівля зразками цих видів не буде строго регулюватися з метою уникнення такого використання, що несумісне з їхнім виживанням).

 

  До Червоної книги Чорного моря внесено 19 видів риб, у т. ч. 2 види, що знаходяться у критичному стані (пеламида атлантична, бичок трав’яник), 7 видів, що знаходяться у погрозливому стані (сарган чорноморський, риба-голка змієподібна, морський коник довгокрилий, барабуля чорноморська, книповічия довгохвоста, тунець звичайний, скумбрія атлантична) та 6 вразливих видів (осетер руський, севрюга, риба-голка довгорила, бичок ратан, морський карась, морський йорж).

  До Червоної книги України внесено 29 видів риб регіону, у т. ч. 10 зникаючих (мінога українська, стерлядь прісноводна, білуга звичайна, вирезуб причорноморський, бистрянка російська, гольян озерний, марена дніпровська, лосось чорноморський, судак волзький, йорж донський) та 10 вразливих (осетер російський, севрюга, ялець звичайний, шемаї азовська і чорноморська, карась звичайний, минь звичайний, риба-голка товсторила, риба-голка тонкорила, морський коник довгорилий).

  До Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі внесено 29 видів риб, що підлягають охороні.

  До Бонської конвенції про охорону мігруючих видів тварин внесено 4 види (стерлядь прісноводна, осетер російський, севрюга, білуга звичайна), стан яких є несприятливим, збереження та регулювання використання яких потребує міжнародних угод.

  До Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES) внесено 5 видів регіону (морський коник довгорилий, стерлядь прісноводна, осетер російський, севрюга, білуга звичайна), які на даний час не обов'язково перебувають під загрозою зникнення, але можуть опинитися під такою загрозою, якщо торгівля зразками таких видів не буде суворо регулюватися з метою уникнення такого використання, що несумісне з їхнім виживанням.

 

Еколого-фауністичний аналіз

 

 Рибне населення регіону складають 3 великих еколого-фауністичні комплекси риб: І – морський; ІІ – прісноводний; ІІІ – солонуватоводний. Зважаючи на евригалінність ряду видів риб, їх можна, з певними припущеннями, віднести до двох-трьох еколого-фауністичних комплексів одночасно (табл. 1).

 Найбільшим еколого-фауністичним іхтіокомплексом є морський (80 видів). Його основу складають тюлька чорноморська, анчоус європейський, атерина чорноморська кефаль піленгас, бички кругляк і пісочник, бичок сірман та калкан азовський. Значну роль відіграють також оселедець чорноморсько-азовський, пузанок азовсько-чорноморський, тараня, кефаль сингіль, колючка триголкова, змієподібна морська голка чорноморська, морські голки пухлощока і довгорила, бички ратан, рудий, чорноморсько-азовський, жабоголовий і трав’яник, річкова камбала чорноморська. 12 видів морських та  солонуватоводних риб є прохідними та напівпровідними.

 Значно біднішим є прісноводний еколого-фауністичний іхтіокомплекс (46 видів). Домінуючими видами комплексу є карась звичайний, плітка звичайна, лящ звичайний, верховодка звичайна, короп звичайний, тюлька чорноморсько-азовська, товстолоб білий, пічкур звичайний, окунь річковий, судак звичайний, йорж звичайний, бичок кругляк, бичок пісочник, тупоносий бичок цуцик. До субдомінантів комплексу можна віднести щуку звичайну, тараню, краснопірку звичайну, плоскирку європейську, гірчака європейського, атерину чорноморську, товстолоба строкатого, білого амура, вівсянку, сома звичайного, лина звичайного, щипавку звичайну, колючку південну багатоголкову, морську голку пухлощоку та бичка голованя. До прохідних можна отнести 1 вид прісноводних риб – річкового вугра європейського.

 Проміжним за кількістю видів є солонуватоводний еколого-фауністичний іхтіокомплекс (74 види). Основу комплексу на різних водоймах складають тюлька чолноморсько-азовська, тараня, атерина чорноморська, бички кругляк, пісочник, головань, чорний, сірман, ратан, рудий, чорноморсько-азовський, трав’яник і жабоголовий колючка триголкова, колючка південна багатоголкова, морська голка пухлощока, змієподібна морська голка чорноморська.

 

  На основі вищенаведених даних можна зробити настіпні висновки:

1. За літературними і нашими даними, іхтіофауна Запорізької області включає 133 види міног та риб (з урахуванням акліматизованих та інвазійних видів), які належать до 3 класів, 17 рядів, 41 родини та 95 родів. Основу іхтіофауни складають представники рядів Окунеподібні (49 видів), Коропоподібні (37), Колючкоподібні (9) і Оселедцеподібні (7).

2. Основу морської іхтіофауни Запорізької області складають східноатлантичні, північно-східноатлантичні, понтійські та понто-каспійські риби (разом 83 види, що складає 93,1% від морської хорологічної групи). Прісноводні водойми регіону населяють в основному північнопалеарктичні та європейські види риб (разом 22 види, що складає 16,7% від загальної кількості видів та 52,4% від прісноводної групи); значну долю (21,4%) складають види-вселенці.

3. До складу іхтіофауни області входить 68 раритетних видів міног і риб, внесених до Червоного списку МСОП (12 видів), Європейського Червоного списку (2), До Червоної книги Чорного моря (19),  Червоної книги України (29), Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (29), Бонської конвенції про охорону мігруючих видів тварин (4), Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (5).

4. Рибне населення регіону складають 3 еколого-фауністичні іхтіокомплекси: І – морський (80 видів); ІІ – прісноводний (46); ІІІ – солонуватоводний (74).

 

Джерела та література

 

1.      Амброз А. И. Рыбы Днепра, Южного Буга и Днепровско-Бугского лимана. – К.: Изд-во АН УССР, 1956. – 408 с.

2.      Атлас промысловых видов рыб СССР / Ред.: Л. С. Берг, А. С. Богданов, Н. И. Кожин, Т. С.  Расс. –  М.: Пищепром, 1949. –  148 с.

3.      Берг Л. С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. – М.-Л.: Изд-во АН СССР. – Ч. 1. – 1948. – 466 с.

4.      Берг Л. С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. – М.-Л.: Изд-во АН СССР. – Ч. 2. – 1949. – 460 с.

5.      Берг Л. С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. – М.-Л.: Изд-во АН СССР. – Ч. 3. – 1949. – 448 с.

6.      Болтачев А. Р., Карпова Е. П. Морские рыбы Крымского полуострова. – Симферополь: Бизнес-Ирформ, 2012. – 224 с.

7.      Булахов В. Л., Новіцький Р. О., Пахомов О. Є., Христов О. О. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Круглороті (Cyclostomata). Риби (Pisces) / За загальн. ред. О. Є. Пахомова. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2008. – 304 с.

8.      Васильева Е. Д. Рыбы Черного моря: Определитель морских, солоноватоводных, эвригалинных и проходных видов. – М.: Изд-во ВНИРО, 2007. – 238 с.

9.      Веселов Е. А. Определитель пресноводных рыб фауны СССР: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1977. – 238 с.

10.  Демченко В. О. Іхтіофауна та показники якості води Молочного лиману в зв’язку з рибогосподарським використанням водойми: Автореф. дис. … канд. біол. наук. – К., 2004. – 20 с.

11.  Демченко В. О. Динаміка іхтіофауни річок Північно-Західного Приазов’я у ХХ ст. // Вісник Львів. ун-ту. – 2009. – Серія біол. – Вип. 50. – С. 72-84.

12.  Демченко В. О. Закономірності трансформації іхтіофауни водойм Азовського басейну за впливу природних та антропогенних чинників: Автореф. дис. … докт. біол. наук. – Чернівці, 2013. – 40 с.

13.  Демченко В. О., Смирнов А. І. Зміни іхтіорізноманіття лиманів Сасик, Тилігульський, Молочний та Утлюцький // Збірник наук. праць Харьківського нац. педаг. ун-ту. – 2009. – Біологія та валеологія. – Вип. 11. – С. 16-23.

14.  Дирипаско О. А. Анализ состава ихтиофауны малых рек северного Приазовья в связи с геоморфологическими особенностями их бассейнов // Гидробиол. журн. – 2002. – 38. – № 3. – С. 52-58.

15.  Дирипаско О. А., Изергин Л. В., Яновский Э. Г., Демьяненко К. В. Определитель рыб Азовского моря. – Бердянск, 2001. – 107 с.

16.  Дирипаско О. А., Изергин Л. В., Демьяненко К. В. Рыбы Азовского моря / Под ред. Н. Г. Богуцкой. – Бердянск: Изд-во 000 «НПК «Интер-М», 2011. – 288 с.

17.  Зимбалевская Л. Н., Сухойван П. Г., Черногоренко М. И. и др. Беспозвоночные и рыбы Днепра и его водохранилищ. – К.: Наук. думка, 1989. – 245 с.

18.  Жизнь животных. В 6-ти т. – М.: Просвещение, 1971. – Т. 4. – Ч. І. Рыбы. – 656 с.

19.  Жизнь животных. В 7-ми т. – М.: Просвещение, 1983. – Т. 4. Рыбы. – 575 с.

20.  Исаев А. И., Карпова Е. И. Рыбное хозяйство водохранилищ: Справочник. – 2-е узд., перераб. и доп. – М.: Агрорпромиздат, 1989. – 255 с.

21.  Каховське водосховище. Гідробіологічний нарис / Відп. ред. Я. Я. Цееб. – К.: Наук. думка, 1964. – 304 с.

22.  Козодавов С. В. Іхтіофауна Національного заповідника «Хортиця» // Природа острова Хортиця: Колективна монографія. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2016. – Вип.  2. – С. 152-162.

23.  Козодавов С. В., Муленко М. А. Раритетна компонента фауни Національного заповідника «Хортиця» // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Біологічні науки. – 2016. – № 2. – С. 102-121.

24.  Куцоконь Ю., Квач Ю. Україські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. – 2012. – 6. – № 2. – С. 199-220.

25.  Лебедев В. Д., Спановская В. Д., Савваитова К. А., Соколов Л. И., Цепкин Е. А. Рыбы СССР. –  М.: Мысль, 1969.

26.  Лошаков А. С. Ихтиофауна рек Берды и Обиточной // Вопр. ихтиологии. – 1963. – Вып. 3. – № 2. – С. 235-242.

27.  Лысенко И. И. Голубая нива Приднепровья. – Днепропетровск: Промінь, 1978. – 126 с.

28.  Митяй І. С., Антоновський О. Г., Демченко В. О. та ін.  Риби Молочного лиману. – Мелітополь: МДПУ, 2003. – 75 с.

29.  Мовчан Ю. В. До характеристики різноманіття іхтіофауни прісноводних водойм України // Збірник праць Зоологічного музею. – 2005. – Вип. 37. – С. 70-82.

30.  Мовчан Ю. В. Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження) // Збірник праць Зоологічного музею. – 2008-2009. – Вип. 40. – С. 47-86.

31.  Мовчан Ю. В. Риби України: Визначник-довідник. – Київ: Золоті ворота, 2011. – 444 с.

32.  Мягков Н. А. Атлас-определитель рыб: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1994. – 282 с.

33.  Насека А. М., Дирипаско О. А. Новые рыбы-вселенцы в водоемах Северного Приазовья // Вестн. зоологии. – 2005. – № 4. –  С. 89-94.

34.  Новицкий Р. А., Христов О. А., Кочет В. Н. и др. Аннотированный список рыб Днепровского (Запорожского) водохранилища и его притоков // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Біологія, екологія. – 2005. – Вип. 13. –  С. 185-201.

35.  Петроченко В. І.  Природа Запорізького краю: Довідник. – Запоріжжя: ТандемАртстудия, 2009. – 200 с.     

36.  Петроченко В. І.  Рідкісні тварини України і Запорізької області: Довідник. – Запоріжжя: ЗОЦТКУМ, 2011. – 76 с.

37.  Петроченко В. І.  Тваринний світ Запорізької області. Риби. Земноводні. Плазуни: Атлас. – Запоріжжя: ЗОЦТКУМ, 2013. – 50 с.

38.  Петроченко В. І. Риби Запорізької області: Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: ЗОЦТКУМ. – 54 с.        

39.  Петроченко В. І., Шелегеда В. І., Жаков О. В. та ін.  Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області: Навч. посібник. – Запоріжжя: Поліграф, 2005. – 224 с.

40.  Пресноводные рыбы: Справочник. – М.: АСТ Астрель, 2001. – 288 с.

41.  Природа Украинской ССР. Моря и внутренние воды / Грезе В. Н., Поликарпов Г. Г., Романенко В. Д. и др. – К.: Наук. думка, 1985. – 224 с.

42.  Природа Украинской ССР. Животный мир / Монченко В. И., Долин В. Г., Ермоленко В. М. и др. – К.:  Наук. думка, 1985. – 240 с.

43.  Промысловые рыбы СССР: Атлас / Ред. Л. С. Берг, А. С. Богданов, Н. И. Кожин, Т. С. Расс. – М.: Пищепромиздат, 1949. – 232 с.

44.  Рудик-Леуська Н. Я., Христенко Д. С., Котовська Д. О. Атлас іхтіофауни басейну Дніпра. – К.: Центр учбової літератури, 2014. – 348 с.

45.  Слынько Ю. В., Дгебуадзе Ю. Ю., Новицкий Р. А., Христов О. А. Инвазии чужеродных рыб в бассейнах крупнейших рек Понто-Каспийского бассейна: состав, векторы, инвазионные пути и темпы // Росс. журнал биол. инвазий. – 2010. – № 4. – С. 74-89.

46.  Смирнов А. І. Сучасний стан іхтіофауни Молочного лиману Азовського моря // Збірник праць Зоолог. музею. – 2006. – № 38. – С. 23-33.

47.  Тероваль Ф., Милитц К.  Морские рыбы в европейских водоемах. Море. Морская рыбная ловля. – М.: АСТ, 2002. – 288 с.

48.  Твоє майбутнє – земля за порогами. – Запоріжжя: Дніпровський металург, 2015. – 276 с.

49.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1980. – Т. 8. Риби. – Вип. 1. – 352 с.

50.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1981. – Т. 8. Риби. – Вип. 2. – Ч. 1. – 428 с.

51.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 8. Риби. – Вип. 2. – Ч. 2. – 360 с.

52.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1986. – Т. 8. Риби. – Вип. 3. – 368 с.

53.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1982. – Т. 8. Риби. – Вип. 4. – 384 с.

54.  Фауна України. В 40-а т. – К.: Наук. думка, 1986. – Т. 8. Риби. – Вип. 5. – 352 с.

55.  Фауна України. Охоронні категорії: Довідник / За ред. О. В. Годлевської, Г. В. Фесенка. – К., 2010. – 80 с.

56.  Федоненко О. В., Зуб О. А. Сучасний стан промислового іхтіокомплексу Запорізького водосховища // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Біологія. Екологія. – 2009. – Вип. 7. – С. 36-39.

57.  Цвелых А. Н. Школьный определитель позвоночных животных. – К.: Рад. школа, 1983. – 256 с.

58.  Червона книга України. Тваринний світ. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 600 с.

59.  Щербуха А. Я. Рыбы наших водоемов. – К.: Рад. школа. – 1987. – 159 с.

60.  Щербуха А. Я. Іхтіофауна України у ретроспективі та сучасні проблеми збереження її різноманіття // Вісник зоології. – 2004. – № 3. – С. 3-18.

Щербуха А. Я., Шевченко П. Г., Коваль Н. В и др. Mноголетние изменения и проблемы сохранения видового разнообразия рыб бассейна Днепра на примере Каховского водохранилища // Вестн. зоолог. – 1995. –   № 2. – С. 22-32.